Кацапські граблі – неологізм, що позначає використання росіянами та проросійсько налаштованим населенням, що живе в Україні по відношенню до українців російської мови, як пропагандистської зброї. Вплив відбувається через актуалізацію та гру на травмах українців, пов’язаних із зросійщенням, котре відбувалося протягом століть.

Вплив кацапських граблів на українців

Вплив кацапських граблів на українців масовий, відбувається шляхом інформаційних вкидів у соціальні мережі “м’якої пропаганди”. Такі вкиди мають на меті викликати в кожного українця ефекти посилення проявів у пам’яті про “спільне світле минуле”, “гарні моменти за участю росіян”, “захоплення красивими поступками та поведінкою росіян на публіці”, “захоплення культурою та мовою росіян”, “тривогою втратити цінну російську культуру”. Ця пропагандистська акція росіян над українцями цинічно ініціюється та відбувається після початку глибокої, неочікуваної та жорстокої атаки та під час того, як продовжується знищення українського роду на українській землі. На підставі кацапських граблів у багатьох українців масово виникає мовчазне оніміння, толерування росіян, як представників РФ, котрі “не винні – це все путін”, пробачення та виправдання усього насилля якимись брехливими аргументами, прагнення забути про війну та не сваритися з росіянами, пошвидше все закінчити, щоб можна було не зважаючи на усі афекти війни жити далі як було — у братській дружбі чи робити бізнес з росією та інші емоційні реакції, що пов’язані з безсилістю та травмою. Травма, що була нанесена українцям росією у зв’язку з війною перевищує у багато разів здатність кожної людини цю травму осягнути та подолати. Результатом дії кацапських грабель є виникнення в українському суспільстві масового прояву стокгольмського синдрому.

Ефекти застосування кацапських грабель в Україні

Побічним явищем кацапських грабель можна також вважати наступні соціальні явища, котрі можна помітити у діях українців:

1. загостреня потреби поширювати контент про хороших росіян;
2. звеличення російської культури над іншими культурами світу;
3. транслювання великої кількості аргументації на підтримку того, чому саме неможна забувати російську мову і чому її саме зараз (коли інші речі не на часі) необхідно обстоювати та захищати в Україні під час жорстокої війни росіян проти українців;
4. підкреслювати, що українці не мають бути як росіяни і тому вони зобов’язані поширювати під час війни контент про росіян, що висвітлює росіян у вигідному світлі;
5. атакувати українську мову та дописи, котрі сприяють розвитку української мови, обґрунтовують українську мову та висвітлюють загрози та небезпеки користування російською під час війни
6. поширювати іміджеві дописи російських артистів, спортсменів та селебріті, що почали до 24.02 у поодиноких випадках та після початку війни вже масово покидати російську федерацію після того, як зрозуміли, що вона програла у війні з Україною;
7. нав’язувати, шляхом персонального тиску у приватному спілкуванні точки зору, котра передбачає замирювання з окупантами та представниками російського суспільства та тими, хто виїхав давно з РФ, але залишається носієм “русского мира”;
8. захищати та обстоювати позиції РПЦ в Україні, здійснювати дії по збереженню цієї мілітаристської секти та поширенню її впливу.