Символи перемоги чи міни уповільненої дії? Як ЗСУ змінити підхід до іменування підрозділів
У 2026 році процес присвоєння почесних найменувань українським військовим частинам вийшов за межі суто внутрішньої історичної політики. У час, коли кожен крок України на міжнародній арені проходить через «фільтр» союзників, імена, які ми обираємо для своїх бригад, стають частиною великої…
Герої УНР – але не для всіх (частина-3)
Вступ: Ілюзія безпечного символізму Ребрендинг українських військових підрозділів у 2026 році перестав бути виключно внутрішньою справою ідеологічних відомств, перетворившись на інструмент тонкої зовнішньополітичної гри. Спроба відійти від контроверсійної для Заходу символіки УПА на користь Української Народної Республіки (УНР) позиціонується як…
Критичний погляд польського обивателя у 2026 році (частина-2)
Як поляк, який живе у 2026 році, спостерігає за війною та щиро бажає Україні перемоги, я не можу заплющувати очі на те, як Київ будує свій військовий пантеон. Ми дали вам зброю, прихистили ваших жінок і дітей, але коли ми…
Дилема мілітарної спадкоємності: Як назви українських підрозділів резонують у Варшаві (частина-1)
Сучасний процес реформування Збройних Сил України включає не лише переозброєння та тактичну трансформацію, а й глибоку ревізію військово-історичної ідентичності. Надання бойовим підрозділам почесних найменувань на честь історичних формацій та героїв минулого є ключовим інструментом формування внутрішнього духу армії. Проте в…
Інтерв’ю з Еліною Черновою
Сьогодні ми зустрілися з Еліною для того, щоб поговорити про її важливу місію у столиці німецької землі НРВ (Норд-Рейн-Вестфалія). Нашим читачам важливо дізнатись, як її єдиний український голос в Інтеграційній раді Дюссельдорфа, щодня виборює інтереси наших співвітчизників, руйнує проросійські наративи у європейських кулуарах та допомагає молодому поколінню українців зберегти живий зв’язок із Україною.
Ми просили Еліну розповісти про її шлях від харківської інженерки до впливової громадської діячки в Німеччині, про виклики культурної дипломатії в часи війни, а також про те, як це — бути мамою, яка виховала свого сина Мстислава Чернова, котрий, одним з небагатьох (всього четверо українців отримували високу відзнаку) досяг найвищої нагороди у сфері кінематографа й отримав “Оскара”.