KOLO.MEDIA

медіа коло тебе :)

Про нас

До Дня журналістики.

Журналістика…
Років 30-40 тому це була така собі професія “з дозволом”. Хочеш друкуватись в совкових виданнях – відповідай “вимогам”. Хто не міг, не хотів – працювали кочегарами, двірниками і писали “в стіл”.
Не було інету і соцмереж, і вибір був простий. Ну або складний, як для кого…
Перший “саміздат” я прочитала років в 14, збірник “Континент”, в мене до сьогодні є пару примірників. І порівняла з тим, на що була “підписана” родина. А це обов’язково “Комсомолка”, “Правда”, для мене “Навколо світу” і “Літературка” (“Мурзилки” не було, я сама малювала собі історії)))
Так я про що.
Сучасна Україна, на щастя, перш за все дає змогу журналістам не стояти перед вибором між правдою (і можливим строком), і брехнею, з грошами і добробутом родини. І це круто, насправді. Питання або/або знято з повістки дня на рівні країни і залишилося на рівні совісті.
Кожен журналіст має ПРАВО, і їм користується. А от з відповідальністю у нас складніше. І я не про юридичну, а про моральну…
Насправді, не тільки у нас. Унікальна ВВС зізналась, що її кореспондент брехав і обманював, щоб отримати сенсацію. І вибачилась…
А війна взагалі створила новий вимір. Там де смерть, бруд, героїзм і зрада, де брехня і прості побутові питання, типу “а де помити руки” все настільки неоднозначно))
Там, де “картинка” міняється кожну мить і ти не знаєш, що буде за 10 хвилин в бліндажі, де пив спокійно каву, і з тими, з ким говорив про море. І єдине, що ти можеш і маєш робити – це фіксувати деталі. Максимально. На всі картки пам’яті, бо “дубля” там не буває. І не важливо, чи є в тебе “правильна освіта”, чи просто так сталось, що можеш і робиш. Але, як на мене, якщо можеш, і НЕ робиш, то це страшніше…
Я вітаю всіх, хто вважає себе журналістом не тому, що диплом, чи до президентів на шашлики чи на “пеньки” їздять))
Я вітаю всіх, хто фіксує і описує наш світ так, як бачить і чує, а не як платять і замовляють. Все суб’єктивно, насправді, і тим цікавіше))
Я пишаюсь знайомством з кожним, хто не за страх, а за совість))
І згадаємо всіх, кого вже немає, але завжди поряд…
Зловила Michael Shtekel, який “фіксує” Ігор Кочергін в Пісках)). 2020 рік. 29 серпня.

ЗАЛИШИТЬ ВІДПОВІДЬ

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.