Ностальгічне тяжіння українців до російської мови – зручне для роспропаганди
У Німеччині живе багато так званих “русских” – вони ідентифікують себе з “русским миром” й українські біженці загрожені примкнути до цієї братії, якщо не займатимуться свідомо інформаційною гігієною та залишать собі російську мову у побуті.
Так звані німецькі “русские” спілкуються російською мовою, відвідують російські культурні осередки, навіть по прошестю 20 – 30 років після виїзду за кордон. Маючи німецьке громадянство, такі люди можуть заявляти про себе не як про німецького громадянина, а як про “русского”. Дані мікроперепису населення від 2018 року свідчать про те, що близько 3,5 млн мешканців Німеччини – це вихідці з країн, що колись належали до СРСР. Досить часто, ці люди називають себе “русскоязычное население”, мріють відновити Радянський союз, вони прямо чи опосередковано підтримують Путіна, вважають, що українці мають домовлятися, склавши зброю, називають війну з Україною “спеціальною операцією” – словом, поводяться так, ніби вони є росіянами.
З початку 2022 року до країни приїхало більше мільйона біженців з України. За даними, опублікованими на сайті dw.com, близько 8 мільйонів українців, у зв’язку з війною, переїхали до країн Європи. Станом на 2 січня 2023 року тільки у Німеччині офіційно зареєстровано вже 1 045 854 осіб. Близько 80% з них – це жінки, діти та підлітки. Найчастіше серед біженців зустрічаються одесити, харків’яни, мешканці Дніпра, Донецька, Маріуполя та інших східних і південних міст України, тих, що опинилися зараз в окупації чи в зоні бойових дій. Є серед переселенців й ті, хто мусив пройти фільтраційні табори та, проїхавши через територію росії, врятувався.
З-за поширеності на німецькій землі осередків “русского мира”, буває складно відрізнити українця, що лише приїхав, рятуючись від війни, від місцевого “русского” – носія російської пропаганди. Більшість людей зі сходу та півдня України послуговується російською мовою у побутовому спілкуванні, переповідають російські наративи, та не бачать у цьому нічого небезпечного.
Ось як розповідає про свої відчуття Євгенія (прим. автора: ім’я змінене), що тимчасово перебуває у Німеччині під захистом.
“Траплялося, бачиш людину, а вона тобі російською мовою починає щось розповідати. Так було у хаймі (місце тимчасового перебування українських біженців), де ми жили весь квітень. Питаєш співбесідника, чому не українською мовою? А він чи вона, грізно так, відповідає:
– Я ж с Одессы (Харкова, Дніпра…) – это русскоязычный город!” – Так, ніби якщо ти з “русскоговорящего города”, це дає якийсь спеціальний захист від знищення. Певно російськомовність від війни не врятує, позаяк російські буряти та тувинці українців знищують, навіть, коли ті виглядають “русскими”.
Багато українців, що ховаються в Німеччині від війни, свідомо чи несвідомо, висловлюють російські наративи, котрі вони сприймають через російськомовне середовище Німеччини. Коли твоя мова відрізняється від мови пропаганди, для розуміння пропагандистського меседжа потрібно здійснити певні зусилля. Наративи ж російської пропаганди швидше сприймаються та засвоюються тими, хто звик говорити та думати мовою Пушкіна – вони сприймають потік інформації від центру росії не маркуючи його, як потенційно небезпечну інформацію, що може виявитися російським ІПСО.
Зараження російською пропагандою спрощується ще й коштом перемішування зв’язків між представниками місцевого “русского мира” та українцями. У ситуації, коли інформація надходить від знайомих, хоч і побіжних, критичне її сприйняття приглушується. Сьогодні українці змушені здійснювати безліч знайомств, часто в них немає часу, щоб переконатись у доброчесності нових “друзів”, котрі часом вочевидь користуються своїм положенням “старожилів” та розповідають проросійські штампи, як власну думку та досвід.
Євгенія також розповіла:
“Одна біженка з Харкова, спостерігаючи, як я говорю про українську мову й про те, чом це важливо не говорити російською, атакувала мене:
- “Ты бы лучше не выпендривалась со своим украинством, если хочешь здесь оставаться и нормально устроиться. Уже этой осенью Донецк с Луганском сдадут россии, всё закончится, а ты дров наломала”. – Звідки вона взяла, що області України “віддадуть” восени 2022 року? З яких джерел черпає ця людина інформацію? Явно не з українських.
Ще розповідала ця жінка про те, яка вона хохлушка, і що всі хохли низенькі та пухленькі, а росіяни високі та статні.”
Неподолане тяжіння українських переселенців до усього російського – згубне для них самих. Хапаючись за уламки знайомої з дитинства російської мови, менталітету росіян, вони знаходяться під загрозою впливу українських колаборантів, російської пропаганди та пропутінських активістів. Українські біженці стають нерозбірливими у створенні мережі своїх знайомств, шукаючи російських осередків, лікарів, бібліотеки, російських церков просто тому, що так зручніше. У мовному вакуумі німецького суспільства, українці, здається, продовжують ще стрімкіше зросійщуватися. Таке необачливе зросійщення може призвести до того, що доведеться знову дуже дорого сплатити, за чергову свою грубу помилку – толерацію та беззастережне співіснування поруч з “русским миром”.
У Німеччині велика концентрація носіїв “русского мира”, напевно найбільша в усій Європі. Натомість тут мало проявлене українське середовище, котре росіяни до всього ще й активно маскують під себе, буквально на кожному кроці стираючи, між собою та українцями, кордони й відмінності, де тільки можливо, на все наліплюючи блямбу “это всё русское, мы тут все русские”.
Наприклад, у Німеччині існують російські гетто-райони (Хорвайлер, у Кельні, Гарат у Дюссельдорфі) й навіть цілі міста (Берлін – більше 142 091 тис. російськомовних, Аугсбург – більше 50 тис. – це майже чверть населення усього міста!). На вулицях поширені російська мова, російські магазини та заклади. У такому насиченому російським середовищі, поступово, українець, що вимушений жити у ньому, природньо, не схоче виділятися й буде намагатися влитись у “коллектив русских”.
У Німеччині активно діє й Російська православна церква (РПЦ) Німеччини з приходом у 250 тисяч осіб. Ця мілітаристська російська церква, замаскована під православну, приваблює українських біженців, котрі не сильно розбираються у тому, що патріархом РПЦ є Кирило Гундяєв, чинний агент ФСБ РФ, вони сліпо слідують за “православним” пастором московського патріархату.
Місця російської культури, ресторани, спеціалізовані магазини, російське телебачення (до заборони транслювалися канали НТВ, Russia Today) поглинають увагу та уми не лише українців, а й багатьох німецьких громадян, котрі потім виходять мітингувати проти постачання Україні зброї.
Російськомовні чати (Помощь украинцам в Германии (38 тис. учасників), ATLANT e.V. КЕЛЬН (до 2 тис. підписників)) для українських біженців з рекламою московських житлових комплексів та IT-компаній, в Телеграмі збирають несвідомі російськомовні мізки для забезпечення зв’язку з інформаційним середовищем країни-агресора, заміняючи росТВ, доволі успішно.
Глибина проникнення “русского мира” така, що навіть у черзі до Тафелю (клуб допомоги малозабезпеченим), за соціальними пакетами харчування, дніпрянин, що 20 років тому отримав німецьке громадянство з докором скаже вам: “А не надо было устраивать военный переворот в 2014-м году, тогда б и войны не было!” В Україні він не бував десятиліттями, проте точно знає, як треба було робити.
Під час війни весь “русский мир” зосередився над тим, щоби розчинити та підпорядкувати собі українців. Та це не просто пасивний інерційний ефект від того, що “русских” більше, навпаки, вони ставлять собі на меті подавити українців, розсіяти, довести на практиці тезу Путіна – що українців не існує. Кожен українець, що опиняється у Німеччині, має бути уважним та обережним, обізнаним та свідомим того, що та для чого він відвідує, з ким спілкується та що сприймає на віру.
Кінець першої частини. Вже скоро чекайте на продовження…
