Текст Миколи Бондара

До Дня Гідності і Свободи, який офіційно призначено на 21 листопада, я хочу констатувати, що на 9 році є здобутки, але ми продовжуємо боротьбу.

Всі майдани, після отримання юридичної незалежності, збирались тоді, коли були спроби загнати нас назад в імперське стойло. Це були, окрім всього іншого, роки важкої боротьби за здобуття ментальної незалежності, що надважливо для вільної нації.

Революція на граніті, Помаранчева Революція, Революція Гідності, яка почалась з Євромайдану і 30 листопада перетворилась на Революцією Гідності, а 22 січня переросла в Треті Визвольні Змагання, які, я маю надію, стануть Переможними.

Я постійно говорю, погоджуючись з Петлюрою, що якщо ми здолаємо гнид, то переможемо вошей. Назавжди. Бо саме українські гниди постійно відволікають нас від фронту на боротьбу з ними в тилу. Саме вони зберігають імперські маркери, толерують корупцію і брехню, і заважають вшановувати на гідному рівні Героїв. Саме вони намагались зруйнувати місце подвигу і пам’яті, під виглядом “меморіалу”, а саме Алея Героїв Небесної Сотні . Саме вони “зберігають” на посадах тих, хто брав участь в скоєнні злочинів в 2013-2014 роках, і не тільки, по всій Україні. Саме гниди роблять все, щоб ми не перемагали на фронті і програвали в судах. А ми переможемо! Бо для нас Гідність і Свобода не є одним днем. Це наше життя.

Слава Україні!