Важкий рік.

Важливий рік.

Рік, коли нарешті нас почули, бо найстрашніше відбудося. Нас, це тих, хто постійно попереджав, що рсня нападе, так би мовити “повноцінно”. Це було очевидно всім, хто роками воював проти неї на всіх фронтах колишнього союзу. Ми знали. Бо це її суть. Мета її існування. Її релігія.

Захопити. Вбити. Зруйнувати.

Ми встояли. Україна витримала. Ще не перемогла, але не програла.

Ми знову, як і сто років тому, маємо два фронти. Знову воші і гниди. Знову героїзм і зрада.

Але сьогодні ми більш готові, ніж 100 років тому. І світ нас підтримує, на відміну від минулого, що дає нам зброю і фінанси. Ми не наївні, ми розуміємо, що з країною, яка в десять разів більша, і яка готувалась до війни, ми самостійно не втримаємося. УНР і Карпатська Україна нам в приклад…

Війна забирає. Майже всі, хто дотичний до Труханівська Січ – Коло.медіа. та Волонтерський Агітпотяг “Труханівська Січ” – “Труханівські Походи” воюють, волонтерять, донатять. Є загиблі. Є поранені. Але немає тих, хто бажає капітуляції. Спротив до Перемоги – це не просто слова. Для нас це сенс і мета.

Я бажаю всім в наступному році сил, вдачі, терпіння і головне – Перемог! Наступний буде вирішальним. Не факт, що Переможним, бо не все від нас залежить, але точно важливим. Він має закріпити створення нації, яка кров’ю і потом відстоює своє право на існування. Треті Визвольні Змагання мають закінчитися знищенням імперії.

Зустрінемо його гідно і згадаємо всіх, хто подумки поряд. Назавжди.

Слава Україні!