У мережі у великій кількості зустрічаються коментарі людей, які сприймають мову на побутовому рівні, а не як сприймають її, наприклад філологи. Ці коментарі викликають відчуття, що немає жодної небезпеки в російській мові, і що російська мова ні в чому не винна. Такі дописувачі вважають, ніби можуть упоратись самотужки з русскім міром та його впливом, не полишаючи його оболонки. Проте, така самовпевненість якраз і є небезпечною ілюзією, бо вона з’являється від нерозуміння суті мови, та самого мовного явища.
Русский язык наповнюється рашистськими мовцями
Мова – це інформаційна оболонка, підключена до соціуму. Якщо це російська мова, то вона підключена, відповідно до російського соціуму з центром у москві. Російська мова здебільшого, завжди й усюди подається, як максимально всеохоплююча, потрібна всім, велична, така, що від неї ніяк не відмовитися й не можна прожити, така, що аналогів не має в абсолюті. На росії русскій язик напрацьовується у середовищі звичайного побутового мовлення, потім ці наробки проходять крізь різноманітні літературні видання, пресу, інтернет та втілюється у текст. Однак існує й зворотний процес, що характеризується тим, що звичайні пересічні росіяни та жителі росії читають випуски літератури, преси, наукові роботи університетів, інтернет-видання та іншу продукцію. Через таку продукцію часто російські групи впливу передають не лише інформацію, але й пропаганду (здебільшого), політично заангажовані ідеї та потрібні шаблони, аби утримувати свою владу над тим, що вони рахують своїм – над більшістю людей, котрі не знаходяться при владі. Російські мовці, сьогодні у більш ніж 80% випадків або підтримують війну росії проти України, або виправдовують її. Користуючись мовою росіян, ми перебуваємо з рашистами в одному інформаційному полі та підживлюємо в собі певні ментальні патерни, хочемо того самі чи ні. Частину з них ми спроможні усвідомити, а частина патернів працює автоматом, у фоновому режимі прямо зараз у голові користувача російської мови. Ви можете навіть не здогадуватися про це, бо ніколи не замислювалися про таке, та навіть не припускали можливості існування в вас тих патернів. І тільки коли отримуєте виклик ззовні, по-русски, реагуєте на нього, але навіть не впізнаєте, що то було. Саме з цих причин, перше, що робить російський окупант на захопленій території – це впроваджує російську мову у школах та у телерадіомовленні.
Наприклад, бувши вже навіть україномовною, на питання як людина одужала після хвороби, сказану з включенням російських слів, вона може сказати, здавалося б безневинну фразу “як піонерка”. І піде собі далі, бо в неї ще купа справ аби зупинятися й замислюватися над питаннями, а чого, власне вона піонерка? А чи колись вона взагалі була піонеркою?
Язык ни при чем
Звісно, якщо знати суто технічно всі правила мови, бувши представником іншої культури та носієм іншої мови, то нічого не станеться, прочитай ти книжку російською. Все одно особливо нічого не зрозумієш та не відчуєш – ти виріс в іншому світі, де не було ГУЛАГу й де не було проблеми ще у 60-х роках купити собі соняшні окуляри, не говорячи вже про інші блага.
З іншого боку, захищати себе від російської мови й створеного нею контенту потрібно саме тому, що українці виросли та вивчили російську в умовах відсутності альтернативи, вони сприймають її як свою рідну. За певних передумов історичного характеру, коли русский язык насаджується через насилля, вбивства та переслідування за українську мову українці та жителі України поголовно були примушені вивчити цю «рідну» мову. Покоління тих, кого попередньо вивчили в умовах стерильної домінації русского язика над іншими мовами, прямо в реальному часі спостерігають сьогодні на прикладі покоління молодих людей 2022 року – як виривається з країни тисячма шмати українського населення, особливо молодого. Ці люди натовпом женуться в шию, на росію, там катуються та піддаються примусовому вживленню русского язика та стирання української мови. Приклади такого вживлення можна почути з числених інтерв’ю українських дітей та й багатьох дорослих людей, кого повернули з росії та тих, хто змушені жити тепер на окупованих територіях. І факти агресії на мовному «фронті» вже не спростувати звичним для рашистів методом «Какая разница», тому що ось й проявилися усі жахливі історії з книг з української літератури та підручників історії та постали як наші життєві реалії.
Контент з минулого та теперішнього, створений російською мовою прихований та підступно токсичний, він несе загрозу психіці й розуму особливо тих, в кого крім досвіду проживання на теренах колишнього совєцького союзу більше нічого немає. Ви все одно живете у тій парадигмі де були інші родичі, оточення, події, реалії, реакції, наслідки й точно знаєте про що йдеться у російськомовному середовищі.
Саме ті, хто був змушений вчити російську під пресингом режиму, найнаївніші та самовпевненіші стосовно до знайомого з дитинства левіафана русского міра – їхнього язика. Виходить так, що покоління перебудови перед цим язиком – найвразливіші люди. Рашистська пропаганда, навіть написана англійською, наприклад, в англійців не впивається так само, як у новоспечених російськомовних громадян Британії та їхніх нащадків просто тому, що вона все одно несе в собі ті сенси, котрих у британців просто не існує в їхній реальності.
Найбільша ностальгія за русским язиком, героїном та побиттям у тих жертв, хто довго перебував під впливом цих негативних чинників. Там же найвища до цих речей лояльність, там же найбільша кількість виправдань негативного впливу на себе і ностальгування за втраченим. Там же ілюзорна упевненість у тому, що можна кинути говорити російською, якщо схочеш, просто ти сам не хочеш й тебе то не вбиває. Але, якщо поглянути правді у вічі, то вбиває.
Особливо цінують російського язика ті з українців та жителів постсовка, хто найбільше боявся насилля й мовчки фарбував волосся коли так «наказала насяльніка», ті, хто віддав все, отримавши за це поганеньке володіння мовою вєлікай русскай імпєрії. І вони з цим носяться…ніяк не прозріють, все хотять стати русскімі, навіть зараз цього хотять…хоча простіше стати качкою, бо ніяких русскіх не існує – це просто блєф, вас просто обманули, а ви вірите й досі.
