З 1992 я воював з мскалями на території інших країн/республік. Бо знав, що як тільки їх окупує імперія, вона прийде в Україну, щоб не просто нас окупувати, а знищити.

УПА колись запобігло в тому числі і масовій депортації українців. І врешті решт зруйнувало з середини гулаг… Ми навіть близько не підійшли до усвідомлення того, ЩО зробили своєю жертовністю сотні тисяч бійців Других Визвольних Змагань. І це нам не пробачив ворог, який розуміє, що поки Україна існує, імперія під загрозою.

Я мав кілька розмов з цього приводу з Джохаром Дудаєвим. Він правильно оцінював і нас, і варіанти розвитку подій.

І мабуть це була єдина тема, де ми мали повну згоду з Сашком Білим.

Ворога потрібно бити на його території. Щоб вберегти свою.

За дев’ять років це була моя біль. Заборона вбивати там, де потрібно. А був період коли взагалі забороняли вбивати, навіть лякати…

Я пам’ятаю спільні “інспекції” російсько/українських центрів координації… Бачив їх на коксохімі. І жодного разу в моєму секторі, бо я попередив, що бувають нещасні випадки…

Я вітаю точку зору головнокомандувача з цього питання. Нарешті я почув те, що дає правильний напрямок боротьби.

Для помсти і перемоги кордонів немає.

Слава Україні!