Для мене символ Іловайську, окрім соняхів і запаху вибухів, це ім’я в.о. командира 51-ї механізованої бригади Павла Пивоваренко. І його історія.
Більшість не знає, що тоді бійців 51-ї аваков, хомчак і матіос робили винними в оточені і трагедії всієї группировки. Бо це були саме підрозділи ЗСУ, а не добробати в складі МВС, командири яких, семенченко і Білецький, втекли від своїх підрозділів, кинувши їх.
На відміну від Пивоваренко, який загинув поряд зі своїми підлеглими, в бою. І саме тому він “мав втратити репутацію”. Історію про втечу семенченка на швидкій хтось пам’ятає? Так ото ж бо…
В мене до сьогодні є майже впевненість, що деморалізація збройних сил, їх приниження, було одним з завдань “чорта” і його партії “народний фронт”. Він робив все, щоб створити з МВС монстра і домінанта. В наступні п’ять років більшість законів по реформі збройних сил були саботовані парубієм і Ко.
Але сьогодні про інше…
До 2016 полковника вважали зрадником. Бійців 51-ї судили за “здачу позицій” і дезертирство. Більше 500 кримінальних справ закрили тільки в 2018 році за відсутністю складу злочину. Тихо. Без вибачень за заплямовану репутацію бійців…
Бригаду на той момент юридично ліквідували. А це була одна з небагатьох бойових бригад, яка в 2014 звільнила Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Попасну і була достатньо ефективною.
Наказ “заходити” в Іловайськ віддав хомчак. План виходу з оточення підрозділів бригади і підрозділів батальйону “Кривбас” знав хомчак. Як і шляхи виходу інших підрозділів. Всі потрапили в засідку…
Сьогодні немає прямих доказів “зливу” інформації мскалям з штабу хомчака. Можливо це просто збіг, можливо гарна робота розвідки рф. Я не суддя. Але те, що саме хомчак, аваков і “команда Бені” розробили цей “план перемоги”, для своїх цілей, здається вже доведено. Жодної військової необхідності заганяти на ту територію підрозділи в той момент не було. Муженко, як главком, такого наказу не віддавав. А вот комерційна складова була. І сьогодні є інформація про закриту нараду в одному кабінеті в Дніпрі, де все планувалось…
Тим не менш.
Я пам’ятаю ті суди, ту брехню і виправдання тих рішень. Пам’ятаю пікети родин бійців 51-ї під парканом ГШ. І суспільний осуд, бо один відомий блогер розповів свою “історію”…
Тіло полковника Пивоваренко знайшли 30 серпня 2014 біля бмп, де він загинув. І тут почався детектив.
Тіло “не впізнали”, хоча були всі підстави для цього. При цьому процесі був присутній особисто Матіас, військова прокуратура і всп. Навіть документи знайшли, які передали дружині. Але саме тіло поховали на кушугумському цвинтарі як невідоме 3191. Його ім’я, як і всю бригаду, почали поливати брудом. Публічно. Йшли суди. Писали статті…
Навіщо?
Це дуже цікаве питання.
Тіло офіційно ідентифікували в 2015 і в 2016 комбрига перепоховали в Києві. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3 ступеня. В 2021 йому присвоєно звання Герой України.
Це історія, яку потрібно знати. Це про брехню і маніпуляції. Про героїзм людей, яких підставили. Про не покарання винних… Саме цікаве, що чутки про зраду комбрига, про “батьків в рф, про брата, якого нібито бачили в лавах днр, поширювало багато посадових осіб…
В Національний військово-історичний музей України є експозиція, присвячена тим трагічним і героїчним подіям. Фахова. Бо саме експедиції нашого музея працювали тоді над евакуацією тіл загиблих.
Прийдіть і побачите самі. Воно того варте. Бо знання, це запобіжник багатьох помилок.
Вічна пам’ять всім загиблим за Незалежність України.
