Ситуації в Сирії та Україні можна порівнювати лише дуже умовно й потрібно бути свідомим того, що це дві різні за культурними та географічними особливостями країни. Авжеж, вони мають спільні риси, пов’язані зі втручанням Росії, але сам контекст, причини та наслідки втручання суттєво відрізняються.
Серед спільних рис варто відзначити, втручання Росії: у Сирії Росія втрутилася у 2015 році для підтримки режиму Башара Асада, використовуючи військову силу для збереження впливу в регіоні. (https://en.wikipedia.org/wiki/Russian_involvement_in_the_Syrian_civil_war) В Україні ж росія розпочала агресію у 2014 році (окупація Криму, війна на Донбасі) та продовжила повномасштабним вторгненням у 2022 році. Хоча росія атакувала обидві країни, й навіть зробила це майже водночас, сам цей факт не може стати ані відповіддю на питання про те, яким був вплив мовних вподобань населення на причини атаки, ані виправданням русскоязичному насєлєнію щодо їхнього небажання українізуватись.
Ця війна не була війною росії проти Сирії
Історично, режим Башара Асада є продовженням правління його батька, Хафеза Асада, який прийшов до влади в результаті військового перевороту 1970 року. Асад-старший створив міцну систему влади на основі підтримки армії, спецслужб і панівної партії Баас. Ця система мала місцеве коріння та значну автономію у прийнятті рішень.
Важливо підкреслити, що це росія скористалася запрошенням й підтримкою правлячого угруповання в Сирії, а не сама ініціювала будь-яке вторгнення у близькосхідній країні.
Вторгнення росії у Сирію у 2015 році було ініційоване Башаром Асадом, й співпало зі стратегічними інтересами самої росії. Асад звернувся по допомогу до російського уряду, щоб підтримати свій режим у боротьбі з опозиційними силами та ісламістськими угрупуваннями
У 2015 році росія не готувала спеціально нападу на Сирію, але вона почала військову операцію на території Сирії за запрошенням уряду Башара Асада, що суттєво відрізняє дві порівнювані ситуації в країнах, де є військова присутність росії. Загалом, хоча росія активно підтримувала сирійський уряд, це не можна називати “нападом” у традиційному сенсі. Це було більшою мірою військовим втручанням для стабілізації уряду на запрошення Асада в умовах громадянської війни в Сирії.
На відміну від ситуації в Сирії, в Україні росія готувала напад про що задовго до інтервенції попереджали різні західні джерела.(https://en.wikipedia.org/wiki/Prelude_to_the_Russian_invasion_of_Ukraine#References)
Й хоча обидві країни пережили масштабні руйнування та значні людські втрати, передумови, за яких ці катастрофи відбулися, кардинально різняться.
Русскоязичноє насєлєніє, як інструмент росії у війні проти України
Важливо зазначити, що в обох конфліктах росія собі не зраджує й активно використовує дезінформацію для виправдання своїх дій перед світовою громадськістю: у Сирії — “боротьбою з тероризмом”, в Україні — “денацифікацією” та “захистом російськомовного населення” (https://www.youtube.com/watch?v=cLUIvADFGZw https://www.youtube.com/watch?v=DtmqamWO7DQ). Проте, в умовах сирійських реалій, вона не має такого потужного інструменту впливу на населення, як інтегрована заздалегідь мовна спорідненість та культурна асиміляція упокореного народу, як в Україні (лише невеликий відсоток населення Сирії володіє русскім язиком). Швидше, її вплив там обмежений сирійськими елітами, що мали тривалий зв’язок ще з часів СРСР (вони навчалися у московитських університетах та впровадили дипломатичну діяльність з москвою).
Зараз росія активно нарощує свій культурно-освітній потенціал на Сході, шляхом асимілятивних практик, давно напрацьованих на теренах України й колишніх республік СРСР.
Рівень російськомовного населення в Сирії невеликий, але помітний, завдяки культурному та освітньому впливу Росії в регіоні. В 2020 році приблизно 24,000 школярів у Сирії навчалися російської мови, а в 2021 році їх кількість зросла до понад 31,000, розподілених у 217 школах. У Сирії введено російську як другу іноземну мову в школах, поряд з англійською чи французькою, починаючи з 2014-2015 навчального року. Також у Дамаському університеті створено кафедру російської мови. За оцінками 2022 року, аудиторія російськомовних в Сирії становить близько 54,000 осіб, що включає переважно молодих людей віком від 18 до 34 років (https://hedclub.com/en/library/russian_language_in_syria_and_palestine https://english.aawsat.com/arab-world/5054634-rising-interest-russian-language-syria)
В Сирії, на момент введення свого військового контингенту, росія не мала шансів захопити владу й путін ніколи не розраховував на підтримку населення у цій країні для запровадження режиму російського панування. Натомість росіяни розглядали Сирію, як плацдарм для свого впливу на Сході, повністю залежачи від прихильності до себе правлячої сирійської кліки. Це пояснюється тим, що для втримання влади одної лише військової потуги не достатньо, потрібно ще мати достатньо населення, що споріднене до окупанта й підтримує його прагнення правити на захопленій території.
Порівнюючи з українською ситуацією, то тут, в умовах війни, росія активно залучає собі на допомогу русскоязичноє насєлєніє у якості посібників й колаборантів (https://www.chesno.org/traitors/?n=&new=&dead=&categories=&geoobject=&party=).
РФ росіян активно та впродовж довгого часу звозила до України й десятиліттями вкорінювала та спонсорувала коштом великих грошей. Як от, на прикладі Донецької області (https://www.radiosvoboda.org/a/26957848.html), хоча свого часу подібні асиміляційні демографічні практики впровадилися різними поколіннями російської влади в Україні по відношенню бодай не до кожної з областей.
У Сирії ж росія захищала лише свої бази та геополітичні інтереси на Близькому Сході, ніколи не маючи там досвіду хазяйнування, порівнюваного з тим, котрий мала вона в Україні. В Україні Росія прагне повернути свій тотальний контроль над пострадянським простором і перешкодити зближенню України з ЄС і НАТО. В кінцевому результаті, за задумом росіян, Україна має зникнути з політичної мапи світу.
Неважно какой язык?
Причини конфлікту в Сирії та Україні також кардинально різні. Сирійський конфлікт почався як внутрішня громадянська війна після протестів проти режиму Башара Асада. Український конфлікт виник через зовнішню агресію Росії, спричинену прагненням України до захисту української ідентичности її громадян, мови, незалежності й прагнення інтеграції зі Заходом.
У Сирії росія діє як союзник уряду, який уже перебуває при владі. В Україні росія виступає як агресор, прагнучи знову захопити території та змінити політичний курс країни із довготривалою побудовою всередині країни п’ятої колони; запровадженням своїх агентів впливу на найвищі посади в країні (президент Янукович, силовики, культурні діячі); продавлюванням потрібних законів 10 ст. Конституції України, для посилення позицій русского язика та захисту русскоязичного насєлєнія від українізації; повного поглинання культурно-освітнього простору через книговидавництво на русском язике, залучення українських діячів культури та шоу-бізнесу для підвищення лояльності населення до русского міра.(https://en.wikipedia.org/wiki/Russification_of_Ukraine )
Продовжується ця боротьба проти українства й по сьогодні (https://humanrightscommission.house.gov/events/hearings/erasing-ukrainian-identity-and-culture https://www.gov.uk/government/speeches/russias-efforts-to-erase-ukrainian-identity-and-culture-will-fail-uk-statement-to-the-osce)
Інтенсивність і тривалість конфлікту в порівнюваних країнах неспівставні. Сирійський конфлікт триває понад 10 років і має багато сторін (режим, опозиція, терористичні угруповання, іноземні актори). Тоді як в Україні війна має чіткий характер боротьби між двома державами росією проти України та повномасштабну фазу протягом 3 років, а головною метою війни є знищення української нації – так звана “денацифікація”.
Чи є сенс порівнювати ці дві війни?
Ситуацію в Сирії та Україні можна порівнювати лише до певної міри, оскільки обидві війни мають різний історичний, політичний, соціальний та геополітичний контекст. Деякі паралелі дійсно існують, але між конфліктами є фундаментальні відмінності: інтереси росії у Сирії це доступ до Середземного моря через базу в Тартусі та зміцнення впливу на Близькому Сході. В Україні росія намагається повернути вплив на пострадянський простір і завадити зміцненню в Україні національної свідомості, вступу України до ЄС і НАТО для захисту цієї свідомості від російських посягань.
У Сирії конфлікт почався як громадянська війна, яка переросла в міжнародний збройний конфлікт із залученням багатьох держав і акторів (США, Іран, Туреччина тощо). В Україні конфлікт є прямим актом агресії однієї держави (Росії) проти іншої (України), що є порушенням міжнародного права.
У Сирії боротьба точилася навколо збереження чи зміни авторитарного режиму Башара Асада. В Україні йдеться про збереження національної ідентичності, незалежності, територіальної цілісності й європейського вибору.
Сирія – не аргумент
Порівняння ситуацій у Сирії та Україні може бути корисним лише для аналізу ролі Росії у міжнародних конфліктах, її тактики та наслідків для цивільного населення. Проте ці конфлікти суттєво відрізняються за своїм походженням, цілями сторін і міжнародними обставинами. Наведені у статті факти мають слугувати аргументом проти збереження русского язика, культури та бодай якоїсь дружби з русскімі, а ніяк не за збереження русского міра, на території України та поза її межами серед українців.
Ситуація в Україні, на відміну від сирійської, стосується боротьби за збереження україніського етносу, національної ідентичності і демократичного вибору, тоді як сирійський конфлікт є складною громадянською війною з багатьма міжнародними інтересами.
Саме наведену аргументацію потрібно використовувати у дискусіях з тими, хто прагнучи виправдати себе та свій потяг до русскіх ворогів, зберегти приналежність до русского міру, наводить приклад Сирії, як приклад того, що ніби-то росії байдуже яка мова в країні й вона все одно нападе, й ніби-то росія не використовує русскоязичноє насєлєніє, як свій інструмент у війні проти української ідентичності, а русскій язик для створення нового лояльного до себе населення з метою посилення свого впливу на окупованих територіях.
