29 серпня 2024 року під стінами Міжнародного Червоного Хреста в Києві зібралися сім’ї українських військовополонених та цивільних осіб, що знаходяться у російському полоні. Прийшли також й рідні тих, чиї закатовані тіла були повернені в рамках обміну з росії на рідну землю. Сказати, що реакція представників Червоного Хреста на питання людей була сповнена зневаги, зверхності та прихованого глузування — це майже нічого не сказати. Це вони називали «діалогом», хоча більше це походило на дешеву виставу.

«Я теж можу зараз залізти на паркан і волати…» — сказав представник Червоного Хреста у відповідь на звернення людей, які прийшли до стін організації з фотографіями розірваних мертвих тіл та скалічених, але ще живих своїх рідних

З самого початку розмова не клеїлася, й склалося враження, що працівник Червоного Хреста навмисно уникає відповідати конкретно на поставлені запитання, що виходили з вуст обуреного натовпу. Натомість пан співробітник МЧХ, здавалося, використовував досить відому манеру поведінки у накалі пристрастей й вдався до маленького самопіару, користаючись нагодою, в умовах напруженої обстановки та мітингу (прийшло близько 100 сімей цільової авдиторії, як не крути), намагаючись всіляко підкреслити користь організації, де він працює, та її непосильний вклад у таку нелегку справу. Авжеж, не забув він й підкреслити той факт, що українці в МЧХ далеко не єдині, кого треба рятувати.

Коли представника спитали, що роблять співробітники Червоного Хреста на території Росії та чому немає ніяких явних позитивних результатів цієї роботи вже протягом майже трьох років, він зауважив, що вони впроваджують всю необхідну й можливу роботу, просто вона проводиться таємно й негласно. Навіщо так, пояснень не надав. Однак, він зазначив, що хоч це й не очевидно, але таки результати є. Як один із результатів, він навів налагоджену переписку між родичами військовополонених та самими військовополоненими. Однак, широко відомо, що листування, яке Червоний Хрест видав за листування з військовополоненими, часто відтворюється самими росіянами. Тобто, рідні отримують записки, написані катами, котрі видають ці листи за листи своїх в’язнів. Ось і вся робота.

Під час мітингу поведінка та ставлення до людей з боку співробітників Червоного Хреста призвели до того, що натовп був розлючений та обурений такою кволою та незрозумілою реакцією на свої запитання, а також спробами співробітників МЧХ виставити себе ніби жертвами незаслуженої агресії на котрих натовп мітингуючих відбуває, наче б свою агресію незаслужено. Намагалися створити враження, що МЧХ тут ні до чого, а люди, що прийшли в пошуках останньої надії до організації, котра у своєму статуті декларує багато гучних заяв про те, як вона вічно сильно всім допомагає подолати горе у світі, помилилися дверима. Що ж відбувається насправді?

Як зауважив журналіст Володимир Золкін, котрий був безпосереднім свідком мітингу (відео якого ви можете подивитися на його каналі, перейшовши за цим посиланням: https://youtu.be/HoKgqWCKwHw?si=w4RA_L_-yUTevrDR), існує певна цинічна позиція з боку Червоного Хреста, яка грає на руку катам росії. Це призводить до того, що Міжнародний Червоний Хрест, як гуманітарна організація з певними повноваженнями, побудував глуху, непробивну ширму, за якою росіяни спокійно займаються проводячи нелюдські катування. Ця ширма тримається завдяки потужному міжнародному іміджу організації, яка існує вже понад 100 років й відома по всьому світі. МЧХ має потужні майданчики для комунікації з будь-яких складних питань, котрі вона використовує лише задля озвучення дрібних порушень збоку України щодо русскіх полонених. Про українські страждання ця організація мало що розповідає.

Таким чином, дії Червоного Хреста складно назвати несвідомими В той час, як українські полонені знаходяться на росії й піддаються нелюдським тортурам, не просто мовчати,  а ще й звинувачувати Україну? Що це, як не сприяння катуванням у світі?

За свідченнями сімей полонених, вони отримують назад з росії тіла своїх близьких без органів, з розірваними геніталіями, в жахливому стані, закатованими найжорстокішим чином. Червоний Хрест нічого не розповідає про ці випадки, не публікує інформацію про нелюдське ставлення до українських військових та навіть цивільних з боку Російської Федерації. Червоний Хрест жодним чином не підіймає цих питань, натомість всіляко обходить їх стороною, ніби їх не існує. Також, ця організація, з огляду на відсутність переконливих результатів своєї майже 3-річної місії, ймовірно, що навіть не має доступу до українців по російських катівнях. Й коли на мітингу їм озвучується це питання, у відповідь не надходить відповіді, крім запрошення у тінистий, тихий кабінет, де все готове до спілкування.

До речі, про те, що МЧХ не отримує доступів до українських полонених, вони також, здається, замовчують.

Це замовчування призводить до того, що світова спільнота сприймає росіян все ще як людей, як істот, з якими все ще можна мати справу, як з кимось тотожним західному громадянину, з якими можна домовлятися, й ставиться до них вельми поважно й навіть дружньо. У цей самий час ці “дружні” росіяни ріжуть, паплюжать, спалюють, вирізають шматки тіл, принижують у найжорстокіший спосіб українських громадян.

Найцинічніша та найпотворніша частина цієї історії

Ніхто про жахливе становище, що триває у російському застінку, де перебувають зараз безліч українців, стараннями МЧХ, не знає. Сам Червоний Хрест мовчить, а світ не чує, бо ілюзії про прекрасну та велику росію підтримуються все ще на надвисокому рівні. Наприклад, МЧХ мовчить, стаючи невільним співучасником злочинів, замовчуючи їх та не проливаючи світло там, де це терміново необхідно. Водночас, а це, мабуть, найцинічніша та найпотворніша частина цієї історії, – коли в російських катівнях відбуваються тортури, наслідки яких важко собі уявити, складно описати й неможливо сприйняти, – в цей же самий час, за сприянням Міжнародного Червоного Хреста, в Україні, в ідеальних умовах, за котрими МЧХ неусипно бдить, утримуються тисячі росіян, що були взяті в полон Збройними Силами України.

Міжнародний Червоний Хрест докладає неймовірних зусиль для того, щоб російські військовополонені, що знаходяться на території України, утримувалися в умовах, максимально наближених до умов, прописаних у міжнародних законодавчих актах. Ось, що МЧХ може зробити для вас, дорогі сім’ї українських закатованих. Ці люди суворо наглядають над тим, щоб не було порушень стосовно полонених росіян (бо їх ніхто не обмежує) вони миттєво й гучно реагують, висвітлюючи на весь світ огріхи української сторони у виконанні законів, які регулюють правила поводження з військовополоненими згідно з міжнародним правом (й ніхто й ніщо не може зупинити цих справедливих правдорубів).

Російські полонені утримуються в прекрасних умовах: їх годують, лікують, допускають до них медиків, у них є зв’язок з росією. Вони отримують усі необхідні блага, що забезпечені їм міжнародним законодавством. І не дай Бог, українці десь схибили – гучна доповідь МЧХ чекає на них, най світова спільнота знає, як українці порушують міжнародне право. На кого працює МЧХ?

Постає питання: чому український уряд настільки лояльно ставиться до очевидного, якщо не злочинного, то недбальства Міжнародного Червоного Хреста? Нащо толерується ця ситуація збоку українців? Україна надає МЧХ повний доступ, повноваження та владу щодо  утримання російських військовополонених собі на шкоду. Можливо, є сенс припинити надавати Міжнародному Червоному Хресту такий повний доступ, щоб зупинити заподіяння шкоди українській державі та її репутації з боку цієї міжнародної організації? Можливо, варто розглянути варіант надання МЧХ дозованого доступу й налагодження по-справжньому конструктивного діалогу з ними та росією, стимулюючи цю міжнародну організацію до більш активної роботи зі створення умов для повернення та належного утримання українських військовополонених та цивільних осіб на території Росії? Може статися й так, що варто просто припинити діяльність МЧХ в цій справі, якщо виявиться, що це якась чергова оборудка та схема, як це вже не раз було викрито, коли питання торкаються росіян та корупції.

_{Фото для матеріалу взято з відкритих джерел: відео Володимира Золкіна: https://youtu.be/HoKgqWCKwHw?si=w4RA_L_-yUTevrDR, та видання Бабель}