Центр досліджень воєнної історії ЗСУ.

В ході Хмельниччини козацьке військо опанувало Чернігово-Сіверщину й розпочало вторгнення до південних земель Великого князівства Литовського. Гомель, Мозир, Речиця і Лоєв опинилися під владою гетьмана Богдана Хмельницького. Польний литовський гетьман Януш Радзивілл зібрав велику армію і перейшов взимку 1648–1649 років у наступ. Наприкінці червня 1649 року литовське військо отримало наказ наступу на Київ. Щоб не допустити прориву литовців в Україну та їхнього виходу в тил українського війська, гетьман Хмельницький скерував назустріч їм козаків київського полковника Михайла Кричевського.

23 липня 1649 року військо гетьмана Радзивілла (10–11 тис. осіб зі слугами при кількох десятках гармат) зупинилося табором між м. Лоєв (нині – смт Гомельської області) і р. Лоєвка. Через день військо полковника Кричевського (до 20 тис. осіб) переправилося через р. Прип’ять, а 29 липня зайняло містечко Холмеч (нині село Гомельської області). 31 (21) липня 1649 року Михайло Кричевський атакував литовський табір. Спочатку перебіг битви складався на користь козаків, проте потім у спину їм ударили понад 2 тисячі литовців, які повернулися з роз’їзду. Крім того, на підході до Лоєва був розбитий козацький обоз. Вночі того ж дня козаки відступили. Вважаючи себе винним за поразку й будучи двічі пораненим, Михайло Кричевський наказав залишити себе на місці табору і потрапив у полон до гетьмана Радзивілла, а невдовзі помер від ран.

Військо польного литовського гетьмана Януша Радзивілла перемогло у цій битві. Лоєв повернувся під контроль литовців. Однак через значні втрати (до 6 тисяч воїнів) Радзивілл не зміг продовжувати похід на Київ.

Ілюстрація – Михайло Кричевський у полоні. Фрагмент гобелену початку XVIII століття.

#ві_календар#козаччина#Хмельниччина