Я сьогодні їхала краматорським інтерсіті на Київ. Жодного порожнього місця. На 70% військові.
В останню хвилину перед відправленням впригнули троє, явно без квитків. Явно не з тилу. Явно зненацька відпустили додому на пару днів і вони полетіли…
Жодного скандалу в потязі. Коли на проміжних станціях звільнялось місце, то туди запрошували тих “зайчиків”.
Коли звільнилось біля мене, я дізналась, що це перша за півроку на тиждень. Що він з під Києва, але їде далі, бо переїхали до родичів дружини.
На телефоні заставка діти і у молодшого тиждень тому день народження. 4 роки. Вже дорослий… Що діти не знають, що їде, це такий буде завтра сюрприз. І що комбат нормальний мужик, всім організував футболки “на перемогу”. Святкові. В ній і їде додому. Єдина чиста. А ще на спині “дашка”, бо він командир відділення …
А ще у нього на рукаві тої “переможної” прапор червоно-чорний. От тільки наклеїли його чорним догори. Я спитала, а що це за прапор? Ну він такий гордо “козацький”! Коли зрозумів, що наклеїли неправильно почав ретельно обдумувати, як це поміняти…
Розумієте, я з “0”, періодично говорив він, начебто виправдовуючись. А оцю штуку (типу оберіг) на руку мені дитина намотала, донька. Так і ходжу не знімаючи. Він гріє, цей подарунок…
А ще добре, що не бахає. У нас постійно бахає. Криють постійно… Я хоч відпочину від тих бахів трохи ..
…йому було трохи незвично заново орієнтуватись в простих побутових питаннях подорожі. Типу що є інший потяг, прямо на його станцію, і не потрібно пересадку в Києві робити. Що подарунки потрібно дітям, а де ж по дорозі… І дружині щось… А ще він дід і це його теж бентежить, бо подарунки…
Один з тисяч спокійних військових роботяг. Піхота. Кулеметник. Той, хто просто робить свою роботу і не рефлексує по дрібницям. Без татух. Без гонору. З оберегом від доньки і руками землероба. В “переможній” футболці від комбата і з несподіваною відпусткою з 6:00…
Головне – щоб всі були живі, наказ виконано, ворог задавухсочен. І щоб нарешті був мир. Після перемоги, звісно. Бо додому треба. Син росте так швидко…
І ще прапор поміняти на футболці. Бо судячи з усього, він тільки в армії дізнався про його існування. Але одразу зрозумів сенс. Бо символи мають значення…
На фото квітка в подвір’ї будинку, якого немає в селі, якого немає. І я не готова сьогодні до діалогу з тими, через кого це сталось. Від слова взагалі …
Олена Іванова. журналіст.
